ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В.СУХОМЛИНСЬКОГО ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРИРОДНИЧИХ ПРЕДМЕТІВ

Молдован Наталія Вікторівна, 

учитель географії Софіївської 

загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів 

Компаніївської районної ради 

Кіровоградської області 

Анотація: пізнання довкілля допоможе змінити наші погляди і дії, щоб у майбутньому ми не перетворилися на руйнівників біосфери, частинкою якої є самі. І нашим обов’язком є навчити дітей дивитись і бачити красу навколишнього світу, створити для них можливості одержувати нові враження, проявляти милосердя, співчуття до всього живого, виховувати готовність прийти на допомогу природі, охороняти її скрізь і завжди.

Природа – величезної ваги виховний фактор, 

що накладає свій відбиток 

на весь характер педагогічного процесу 

В.О. Сухомлинський 

Творча спадщина В.О. Сухомлинського переконує нас у різноманітності педагогічних підходів до формування особистості учня. Нині, у період активних пошуків ефективних методів виховання гуманістичних цінностей, практична діяльність Василя Олександровича є надійним помічником у вирішенні цих важливих завдань. 

Творчість Сухомлинського з кожним роком залучає все більше пильної уваги світової наукової і педагогічної громадськості, як у нашій країні, так і за кордоном. І це не випадково. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику утворення і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки. Наш педагогічний колектив Софіївської ЗШ І – ІІ ступенів, вивчаючи педагогічний досвід Василя Олександровича, продовжує активно використовувати авторські методи поєднуючи їх з сучасними засобами навчання на своїх уроках ( додаток 1) 

Працюючи над удосконаленням навчально-виховного процесу, поліпшенням розумового, здоров’я-зберігаючого, екологічного виховання школярів я, як вчитель природничих дисциплін використовую спадщину видатного вченого - гуманіста, природолюба, його багатий досвід практичної діяльності (додаток 2)

На сьогоднішній день важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Від їх розв’язання залежить подальше його існування. Саме тому, важливого значення в нашій школі приділяється екологічній освіті основною метою якої є формування екологічної культури школярів. 

Одним із шляхів формування екологічної культури школярів є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителя України В.О.Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання учнів. 

Проблемою екологічного виховання В.О. Сухомлинський займався впродовж своєї педагогічної діяльності, і довів, що природа сама собою не виховує. Виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю. Сухомлинський вважав, що екологічні знання учнів повинні обов’язково втілюватися в практичній діяльності, а саме : брати участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, розвивати відповідальне та бережне ставлення до навколишнього середовища. 

На уроках у старшокласників я практикую творчу роботу з підручником: перечитайте уважно текст і скажіть, щоб ви доповнили до прочитаного; які ознаки, з описаних у тексті, характерні для типу, а які для класу чи ряду тварин та ін. Але не забуваю, що робота тільки за підручником веде до втрати інтересу до книги. Тож необхідна активна розумова діяльність, яка б сприяла міцному засвоєнню знань. Найефективніша вона тоді, коли діти виконують самостійні роботи, практичні завдання та творчі роботи. Саме тому навчально-виховну роботу з предметів я намагаюся організувати так, щоб зацікавити учнів у програмовому матеріалі, підштовхнути їх до пошуку, творчого мислення і обов'язково вчу використовувати набуті знання в практичній діяльності. На допомогу приходить цінна педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського. У своїй книзі «Сто порад учителеві» великий педагог говорить: «Я тисячу разів переконувався: однією з причин труднощів, на які натрапляють діти в навчанні, є те, що знання залишаються часто для них нерухомим вантажем, нагромаджуються мовби «про запас», «не йдуть на обіг», не застосовуються... Знання мовби відчужуються від духовного життя школяра, від його інтелек­туальних інтересів. Опанування знань перетворюється для школярів в обтяжливе, надокучливе заняття, від якого хочеть­ся швидше звільнитися.» 

Щоб такого не сталося, я використовую безліч різних логічних, практичних завдань, організовую, при можливості, ігрові уроки, де учні переконуються у необхідності знати матеріал і використовувати його. 

Урок-гра посідає одне з провідних місць, сприяє передачі способів набуття знань, досвіду, колективної і групової роботі. Дидактичні ігри змушують учнів вносити в пізнавальну діяльність свій досвід і знання, одержувати нові знання з джерел , які шукають самостійно. Ігри є однією з найефективніших форм екологічного виховання. За їх допомогою можна вирішити багато різних проблем навчання і виховання школярів. 

Головна мета екологічних ігор полягає у розвитку потреби спілкування дитини з природою, оволодінні нормами екологічно грамотної поведінки, розумінні цінності природи, формуванні потреби природоохоронної діяльності, відчутті себе частиною природи. 

Щоб виховати екологічно досвідчену особистість, це не так просто, як видається на перший погляд, бо немає в світі нічого складнішого, ніж людська особистість. На думку педагога, чи не найважливіша якість справжнього виховання – знання духовного світу дітей. Педагог зазначає, що немає дитини абстрактної. Кожна - унікальний світ, який потребує від виховання розуміння і нестандартного педагогічного підходу. Інакше неможна передбачити формалізм у екологічному вихованні: “знайти дитину – це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться усі нитки педагогічного керівництва колективом” [2,С.35] . 

Екологічне виховання за В.О.Сухомлинським це отримання позитивних почуттів від навколишнього світу, які в подальшому будуть мати велике значення для духовного зростання дитини. “Природа здатна створити стан духовної готовності дитини до сприймання того, що потрібно вкласти в її розум, зробити здобутком її думки ” [4, С.545]. 

Екологічне виховання має великий вплив на дитину, бо засіває в маленькій душі добро, людяність, любов до природи, потребу примножувати красу рідного краю і оберігати її. 

Екологічне виховання за В.О.Сухомлинським – це виховання таких учнів, які б бачили і розуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про збереження і примноження навколишнього середовища, бережно відносились до всього живого, що їх оточує в природі. Якщо весь час працювати за методикою екологічного виховання В.О.Сухомлинського, то діти зрозуміють природу, як велику гілку, на якій знаходиться гніздо, в якому живуть вони, малі пташенята природи. 

Пізнавальна частина “уроків мислення” серед природи обов’язково чергувалася із грою (додаток 2). Я проводжу такі уроки з метою ознайомити дітей з навколишнім світом, з різними явищами природи і більшу частину приділити екологічному вихованню. Як відомо, що в шкільному віці переважає образне мислення. Ще раз переконаємося читаючи В.О.Сухомлинського, “дітей в обстановку, де є яскраві образи і причинно-наслідкові зв’язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують” [3,С.515]. 

Тексти сторінок “Книги природи”: “Живе і неживе”, “Усе в природі змінюється”. Читання “Книги природи” – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом. Аналізуючи уроки мислення, ми здебільшого переконуємося в тому, що чим більше дитина пізнає, чим більше відкриває непомічених у повсякденному житті закономірностей, тим глибше в неї бажання знати, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв’язки органів сприймання з мисленням. 

Також на мою думку в екологічному виховання є екологічна екскурсія, мета якої має залучати дітей до спостережень за природними об’єктами і розширити й збагатити їх знання , показати зв'язок живих організмів з неживою природою, взаємозв’язок, взаємовплив рослин і тварин, значення людської діяльності для збагачення навколишнього світу; навчити школярів правил поведінки в природі (додаток 3). 

Література:
1. Антонець М. Проблема педагогічної творчості вчителя у спадщині В.О. Сухомлинського [Текст] : До 13-х Всеукраїнських педагогічних читань " Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю" // Рідна школа, 2006. – № 9. – С. 7-10.
2. Артемова Л.В. Історія педагогіки України [Текст] : Підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. / Ред. Л.Л.Сісіна. – К. : Либідь, 2006. – 424 с.
3. Березівська Л. Українські традиції як культурологічні засади спадщини В.О.Сухомлинського [Текст] // Початкова школа, 2006. – № 12. – С. 5-8.
4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори.// Рад. Школа. К.:-1977 Т.3 – С.539.

Додатки