ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ОСНОВІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В. О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Галина Сичова, 

учитель початкових класів Софіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Компаніївської районної ради Кіровоградської області

Анотація. У статті розглянуто формування читацьких інтересів молодших школярів, методи та прийоми, які слід використовувати вчителю під час навчання читанню учнів на основі педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського. Дана тема є актуальною сьогодні, адже частково втратився інтерес до читання через стрімкий технічний прогрес. Тому увагу зосереджую на процес взаємодії учня з дитячою художньою книжкою, спрямований на формування читацьких інтересів, тому що від ступеня сформованості читацьких навичок залежить не тільки навчання та успішність учнів у середній ланці, а й інтелект дитини, як особистості. У своїй роботі намагаюся обирати такі форми і методи, які зрозумілі, доступні дітям певного віку, викликають зацікавленість та бажання працювати, проявляти свої вміння, здібності. 

Читання є основою освіти і самоосвіти кожної людини. Завдання вчителя побудувати навчально - виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в потоці інформації. 

"Читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Воно відкривається перед дитиною лише тоді, коли поряд з читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж вперше розкрита книжка, починається клопітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності, духовного життя дітей - працю, гру, спілкування з природою, музику, творчість".[2,194] 

В. Сухомлинський 

Свою діяльність я основую на практичних ідеях В.О.Сухомлинського, найголовніше у моїй роботі - пошана до дитини, пробудження у неї інтересу до навчання, впровадження різних його форм. Якість читання найважливішим чинником, який впливає на успішність тих, хто навчається. У процесі читання удосконалюються оперативна пам'ять і стійкість уваги. Від цих двох показників, у свою чергу, залежить розумова працездатність. 

Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба формувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент культури особистості. В.О. Сухомлинський зазначав: «Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба «зуміти торкнутися її струн»». Сучасні діти - це діти нового середовища. Їх життя треба наповнити новизною, багатством емоцій. Ми маємо підготувати вдумливого читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що торкнулися його душі у процесі читання. 

Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. Тож читання стає основою освіти і самоосвіти, неперервною навичкою освіти людини протягом усього життя. 

В.Сухомлинський [2,85] з цього приводу писав: " Чим раніше дитина почала читати, чим органічніше пов’язане читання з її духовним життям, тим складніші процеси мислення, що відбуваються під час читання, тим більше дає читання для розумового розвитку". Та в той же час В.Сухомлинський наголошував і на тому, що "вкрай необхідно привчати дітей самостійно спілкуватися з книжкою, прагнучи до роздумів і міркувань". 

Як і багато інших вчителів, я стикаюся з проблемою: навчившись грамоті, учні дуже нелегко оволодівають мистецтвом свідомого читання, тим більше що цей процес проходить дуже нерівномірно, зважаючи на неоднакові моторно-психологічні властивості різних учнів. Тому на уроках читання я враховую такі фактори: 

* загальний рівень класу;
* рівень кожного учня окремо;
* сприйняття читацького матеріалу класом вцілому та кожним учнем окремо.

Врахувавши ці фактори, я намагаюсь добирати найоптимальніші для даного класу і кожного учня окремо дидактичні методи і прийоми. При підготовці уроку я насамперед встановлюю, який саме компонент навичок читання доцільніше формувати і розвивати на основі відповідно підібраного текстового матеріалу. Тому підібрані завдання, як правило, відповідають поставленій меті. 

Швидко й свідомо читати – це значить уміти “сприйняти очима і в думці частину речення чи невелике речення цілком, відірвати свій погляд від книжки, вимовити те, що запам’яталося, і водночас думати – не тільки про те, що читається, а й про якісь картини, образи, уявлення, факти, явища, пов’язані з матеріалом, що читається” [2, с. 476]. Для того, щоб читання було швидким і свідомим, щоб дитина швидко сприймала зором і думкою цілу групу слів необхідна система вправ. Цікавою методичною знахідкою В.О. Сухомлинського є такий спосіб перевірки швидкості і свідомості читання молодших школярів: учень перший раз читав текст, а на дошці вчитель вивішував яскраву картину, пов’язану зі змістом твору. Якщо школяр, читаючи текст, не міг відірвати погляду від книжки, щоб до кінця читання добре роздивитися картину, запам’ятати деталі, відсутні у тексті, це означало, що він не вміє читати. «Учень, який у процесі читання не може нічого сприйняти, по суті не вміє одночасно читати й думати, а це якраз і не можна назвати свідомим читанням» [2, с. 476–477]. Учні нашої школи читають і відтворюють за допомогою мнемотаблиць казки Василя Олександровича Сухомлинського . 

У своїй роботі з учнями – на уроках читання, розвитку мовлення, на годинах спілкування – я використовую твори В.О.Сухомлинського та його метод проведення уроків на природі . 

Для ефективного навчання я старанно планую свою роботу: даю завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання; відбираю для уроку такі вправи, які зацікавили б учнів; при виконанні даю учням час подумати над завданням; на одному занятті можу використати одну (максимум дві) такі вправи, а не їх калейдоскоп; глибоко вивчаю і продумую матеріал, зокрема додатковий; старанно планую, розробляю заняття: визначаю хронометраж, ролі учасників, готую запитання й можливі відповіді, виробляю критерії оцінювання ефективності заняття; мотивую учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для них випадків, проблем; оголошую очікувані результати заняття та критерії оцінювання роботи учнів. Виходячи з того, що найголовнішим завданням початкової школи є навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою, тому я на уроках читання, виходячи із завдань словникової роботи, пропоную дітям вправи (додаток 1). 

В.О.Сухомлинський писав: «Не можна вимагати від дитини неможливого – до певного рівня і певного кола знань, різні діти йдуть по - різному». Тому, подаючи матеріал, підбираю завдання за рівнем складності. При систематичному їх використанні в учнів розвивається зорова пам'ять, розширюються обсяг сприймання, нарощується швидкість читання, збагачується словниковий запас, виробляється зосередженість під час читання. Власний досвід свідчить про те, що які б інтерактивні методи ми не використовували б в практиці, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають ігрові завдання, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні, і гра для них – це перша можливість виявити себе як особистість, саморозвинутись, самовиразитись. Невід’ємною складовою частиною моєї педагогічної діяльності є ігрові технології (додаток 2). 

Варто зауважити, що В.О. Сухомлинський надавав важливого значення казкам: «Без казки, без гри уявлення дитина не може жити… Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Діти не тільки люблять слухати казку. Вони творять її» [3, с. 32]. Гра для дитини – супутник життя. «Дитина граючи живе, і живучи грає». Саме гра є тим видом діяльності, у якому учні навчаються спілкуватися, набувають перших навичок поведінки в колективі, пізнають різноманітні явища навколишньої діяльності. На уроці чи то в позакласний час доцільна гра, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти, розвиває самостійність у мисленні, творчі задатки. Часто на уроки до дітей приходять герої улюблених казок, зустріч з якими у формі гри поступово переростає у навчальну працю. Ігрова діяльність знімає психологічне напруження. Під час гри в дітей формується вміння спілкуватися, дослухатися до думки товаришів і висловлювати свою думку. Урок – це творчість, а творцями його є самі учні. Уроки намагаюся будувати так, щоб вплинути на почуття і розум дітей, добираючи вправи стимулювання пізнавальної активності учня. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, а потім критично аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість, а згодом – стійкий інтерес до навчання, бажання вчитися, збагачувати свої знання. 

В.О.Сухомлинський наголошував, що інтерес до знань неможливий без повсякденного читання наукової та науково-популярної літератури. Не може бути й мови про непохитний інтерес до знань, якщо учень не виходить за межі підручника [1,473].Тому в практиці своєї роботи я запровадила день дитячого читання «Читайлик» і кожний четвер ми з учнями спілкуємося із різноманітним, захоплюючим світом книг у нашій бібліотеці. 

Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. В.О.Сухомлинський писав, що " Якщо з дитинства у дитини не виховано любові до книжки, якщо читання не стало її духовною потребою на все життя,-в роки отроцтва душа підлітка буде порожньою, на світ божий виповзає. Неначе невідомо звідки воно й взялося, погане."[2,200 ] 

Перед собою я ставлю такі цілі: 

1.Зробити процес навчання, наскільки можливо, цікавим і раціональним. 

2.Систематично використовувати вправи для розвитку мовного апарату дитини, перешкоджати можливим відхиленням. 

3.Сполучати розумове, моральне, естетичне, художнє і трудове виховання. 

4.Використовувати сучасні педагогічні технології. 

Як правило, до нас приходять різні діти: одні - мріють про школу, інші - бояться її і хочуть залишатися завжди непомітними. Тому, перше моє завдання - сподобатися дітям не тільки як вчитель, а, можливо, як друг, з яким можна поговорити, пограти, посміятися. Налагоджую довірчі відносини з батьками. Провожу заняття для батьків. Знайомлю їх з методикою навчання грамоти, детально учу їх працювати з посібником «Навчання грамоти через гру», даю свої рекомендації до процесу навчання (додаток 3), відповідаю на всі питання. Намагаюсь, щоб на другу зустріч зі мною діти і батьки ішли із задоволенням. 

Література:
1 .Сухомлинський В.О. -К.,1976.- Т. 2, -с.473.,с.476, с.477
2.Сухомлинський В.О. -К.,1977.- Т. 3, -с.194, с.85.,с.200
3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т.3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. – К. : Рад. Школа, 1977. – 670 с.
4. Коваленко О.М. Як навчити вашу дитину швидко і правильно читати. -Харків; 2010.-с.16

Додатки