РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ РОБОТИ З КНИГОЮ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Ольга Курінна, учитель зарубіжної літератури 

навчально-виховного комплексу "Виноградівська

 загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-

дошкільний навчальний заклад" 

Компаніївської районної ради 

Кіровоградської області

Анотація. Метою даної статті є розкриття творчий ідей видатного педагога, гуманіста, вченого, дитячого письменника В.О. Сухомлинського у питаннях роботи з книжкою в навчально-виховному процесі школи та реалізація їх у власній діяльності.

Стратегічним завданням реформування змісту освіти, окреслених у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), постає залучення дітей до літератури, надбань народної творчості, до здобутків українського і світового письменства [1]. 

Сучасна національна школа ставить за мету, насамперед виховання високо розвинутих, глибоко моральних, соціально активних громадян нашої країни, для яких уміння і бажання вчитися мають стати стійкими якостями особистості. Головна увага звертається на таку важливу проблему школи, як формування в учнів інтересу до книжки, міцних навичок усвідомленого читання, вдосконалення підготовки дитини до самостійного вибору книжки. У сучасних умовах, коли юне покоління потребує більш високого рівня освіченості та загальної культури, велике й неперехідне значення має книжка. 

Інформаційна складова сучасного розвитку суспільства по-новому поставила проблеми книжки, її виховної ролі. Актуальність цих проблем повертає нас до спадщини творців української духовності, зокрема до видатного педагога В.О. Сухомлинського, до національної книжки, яка виступала гуманітарною силою, високим ідеалом духовного відродження. 

На думку педагога, школа може бути життєдайним джерелом для дитини лише за умови наявності в ній чотирьох культів: культу Вітчизни, культу людини, культу книги і культу рідного слова [2, 204]. Науково-педагогічні праці Василя Сухомлинського сповнені ідеями, роздумами, рекомендаціями щодо використання книжки як засобу виховання школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. «Однією з істин моєї педагогічної віри - є безмежна віра у виховну силу книжки. Школа - це насамперед книжка. Виховання - насамперед слово, книжка і живі людські відносини... Книжка - це могутнє знаряддя, без неї я був би німим або недорікуватим», - наголошував Василь Олександрович у статті «Моя педагогічна віра» [3, 74]. 

Аналіз педагогічної спадщини Василя Олександровича дозволив визначити такі основні форми роботи з книжкою в школі, які, на думку педагога, найбільш ефективно сприяють залученню школярів до читання книжки. Серед них можна визначити наступні: 

- наочність (спеціально обладнані «куточки думки», кімната Казки, книжкові виставки, плакати, стенди);
- відбір книжок для читання;
- проведення масових заходів (свята книги і рідного слова);
- створення особистих бібліотек.
Неабияку роль у спонуканні школярів до роботи з книжкою в школі відіграває наочність.

 Інтерес та увага учнів до книжки збільшується завдяки майстерному використанню різноманітних засобів унаочнення. «Принцип наочності мусить пронизувати не тільки урок, - вважав педагог, - а й сторони навчально-виховного процесу, все пізнання» [4, 504]. Безпосередньо пов´язана з процесом сприйняття дитиною візуальної інформації наочність, як одна з форм популяризації книжки у школі має величезні переваги.

Серед наочних форм долучення до книжки важливе місце у школі Сухомлинського посідали книжкові виставки. Цінність цієї форми роботи для школярів визначається тим, що дитина може зняти книжку з виставки, погортати її, швидко переглянути ілюстрації, зміст. Таке ознайомлення з книжкою поглиблює інтерес дитини до рекомендованої книжки.
Ввести дитину в чарівний світ книжки, прищепити любов до неї, зробити книжку провідним чинником в житті кожної дитини - це, на думку В.О. Сухомлинського, насамперед, залежить від учителя, від того, яке місце в його власному духовному житті займає книжка.  Особливого значення Василь Олександрович надавав особистій бібліотеці вчителя. У комплектуванні особистої бібліотеки  слід дотримуватися, вважав педагог, принципу: «особиста бібліотека розкриває мою творчу індивідуальність і допомагає вводити вихованців у світ книги» [5, 79]. Правильно підібрати книжку для читання  школярам означає для сучасного педагога спроектувати майбутнє духовно багате життя дитини, сформувати в її свідомості «уявлення про найважливіші етапи духовного життя людства». 
В. Сухомлинський рекомендував педагогам розширювати горизонти дитячого читання за рахунок використання творів світової літератури, зокрема, включати в класну бібліотеку міфи Стародавньої Еллади. Міфологія «не тільки відкриває перед дітьми гідну подиву сторінку культури людства, - писав педагог у роботі «Серце віддаю дітям», - а й пробуджує уяву, розвиває розум, виховує інтерес до далекого минулого» [2, 198].
Книга дає не тільки знання, а й сприяє вихованню повноцінної, всебічно розвиненої людини. Без вміння і любові до читання не може бути ні успішного навчання дитини в школі, ні самостійного пізнання нею світу, ні самовдосконалення, адже читання – це віконце, через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе.

Бібліографія
1. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття): [затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листоп. 1993 р.]. - К.: Райдуга, 1994. - 81 с.
2. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський / / Вибрані твори в 5- ти т.: т. 3. - К.: Рад. шк., 1977. - С. 7-279.
3. Сухомлинський В. Моя педагогическая вера / В. Сухомлинский / / Юность. - 1968. - № 9. - С. 74-75.
4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський / / Вибрані твори в 5- ти т.: т. 2. - К.: Рад. шк., 1977. - С. 419-654.
5. Сухомлинський В.О. Моя педагогічна система: [з неопублік. Книги «Педагогічна культура»] / В.О. Сухомлинський / / Рад. шк. - 1988. - № 7. - С. 79-80.