НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Філіпова Оксана Миколаївна, 

учитель історії 

Гарманівської загальноосвітньої 

школи І-ІІ ступенів 

Компаніївської районної ради 

Кіровоградської області

Анотація. Тези розкривають особливості практичного застосування ідей В.О.Сухомлинського щодо національно – патріотичного виховання здобувачів освіти у процесі викладання історії. 

Виховання громадянина завжди було найважливішим завданням суспільства. Очевидним є факт, що в сучасних умовах суспільствознавча освіта виступає своєрідною серцевиною патріотичності та правової культури. 

В.О.Сухомлинський підкреслював, що «патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яке проникає в усе, що пізнається, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується…»[2, c.131]. В основу сучасної системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України [1,c.1].

На уроках історії закладаються підвалини історичних уявлень майбутніх громадян про давнє минуле українського народу, його мови, культури, ментальних рис характеру, державно-політичного життя, як невід’ємної складової європейської цивілізації. Ці відомості слугуватимуть фундаментом для формування історичної свідомості та патріотизму в здобувачів освіти. Сучасний урок історії – це не нав’язування, не керування свідомістю здобувачів освіти , а передача історичного досвіду, який базується на гармонізації патріотичних відносин у суспільстві, це пошук шляхів усвідомлення національної приналежності. 

При здійсненні складного процесу патріотичного виховання я поєдную традиційні методи виховання з інноваціями, без яких неможливо уявити сучасне освітнє середовище. Пріоритетну роль надаю активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини i сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. 

Виховання патріотичної свідомості за В.О.Сухомлинським «… полягає в тому, щоб відкрити перед кожним вихованцем усі джерела, якими живиться могутнє почуття любові до Батьківщини»[2,c.133]. Василь Олександрович виділяє такі джерела патріотичного виховання як: мова, краса, сім’я, природа та народ. Тож розглянемо використання цих елементів на уроках історії. 

«Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила у слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води. ... Ми маємо справу з однією з найтонших і найважливіших речей , які є в патріотичному вихованні . Це життя слова» [2,c.136]. Саме так В.О.Сухомлинський визначає роль мови у житті народу. 

Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває шляхи підвищення ефективності викладання історії Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін дає можливість значно розширити вирішення завдань освітнього процесу. Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література та усна народна творчість. Звернення до поезії відкриває нові можливості створення емоційної атмосфери уроку. На уроках історії доцільним буде використання поезій Т.Г.Шевченка , які дозволять здобувачам освіти краще зрозуміти історичні процеси. Твори Тараса Григоровича можна використати і під час розгляду теми "Зовнішня політика Богдана Хмельницького: у пошуках союзників" . 

Усна народна творчість та історія є єдиним цілим , тому вивчення минулого слід пов’язувати з аналізом народних пісень, дум. Прикладом такого поєднання є урок історії України у 8 класі на тему "Виникнення козацтва. Перші Січі. Дмитро Вишневецький". На цьому занятті можна використати для прослуховування українську народну пісню «Зажурилась Україна, бо нічим прожити» та старовинну козацьку думу «В Цареграді , на риночку». 

В.О.Сухомлинський визначав , що «важливе значення для патріотичного виховання має розуміння єдності народу. ... Уявні подорожі по Батьківщині продовжуються всі роки шкільного виховання. Це підготовка до справжніх подорожей. Дитина ще глибше полюбить свою Вітчизну , коли на власні очі побачить її людей і природні багатства» [2, c.141]. Така уявна мандрівка можлива на уроці історії України у 7 класі під час вивчення теми "Практична робота. Здійснити уявну подорож Києвом часів Ярослава Мудрого" та на уроці історії України у 8 класі "Битви Національно - визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького". 

У формуванні патріотичних переконань важливу роль відіграють естетичні переживання. «Трепетання серця перед прекрасним і піднесеним - це духовна енергія самовиховання» [ 2,c.145] . Поринути в безмежний світ краси можливо під час вивчення теми "Образотворче мистецтво України першої половини ХІХст." (історія України , 9 клас). 

Василь Олександрович зазначав, що «вічно живим і незамінним джерелом патріотичних почуттів і переконань є любов сина і дочки до матері й батька, матері й батька до дітей, взаємна відданість і вірність, яка створює честь сім’ї» [2, c.137]. Прикладом такого виховання поваги до батьків, до старшого покоління є розгляд та аналіз "Повчання дітям" Володимира Мономаха на уроці історії України у 7 класі. 

Давно відома істина, що, нехтуючи минулим, не можна чогось досягнути у майбутньому. Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського є невичерпною скарбницею знань, які допоможуть виховати цілісно сформованих особистостей, духовно багатих людей, справжніх патріотів України. 

Бібліографія
1. Концепція національно – патріотичного виховання дітей і молоді .-К.,2015.
2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах/ В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976.- т.1.- с.131-150.