Капиш Валентина Георгіївна,
вчитель початкових класів Гарманівської
загальноосвітньої школи І –ІІ ступенів
Компаніївської районної ради
Кіровоградської області
Найважливішими компонентами професійної діяльності й педагогічної етики вчителя, зокрема початкових класів, В.О.Сухомлинський вважав любов до дітей, органічну потребу в дитячому колективі, глибоку людяність і вміння проникнути в душевний світ дитини, знайти і відчути в ній особливе, індивідуальне. Своє кредо видатний педагог найбільш чітко визначив у передмові до книги «Серце віддаю дітям»: «Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей» [Сухомлинський В.О. Твори в 5 т. К., 1976-1977рр.,т. 3, с.7.]
Початкова школа – це насамперед праця одного вчителя, його творча педагогічна лабораторія. Майже сорокарічний досвід практичної науково-педагогічної діяльності дав змогу Сухомлинському переконатися, що «навчати дітей у початковій школі – це передусім учити їх бачити, вчити відкривати світ».
Визначною професійною якістю вчителя Сухомлинський вважає здатність ставитися до дитини як до найвищої цінності у власній педагогічній діяльності, для чого необхідно постійно проникати у її духовний світ, вивчати мислення, почуття, характер, інтереси, стан здоров’я і ніколи не вбачати якоїсь жертовності у такій справі.
В.О.Сухомлинський дав практичні поради вчителям-класоводам з питань методики початкового навчання. В нього ми вчимося залучати дітей до читання – найважливішого виду роботи над засвоєнням знань, розвивати їхнє мислення на уроках і в повсякденному житті, розкрити їм радість пізнання у навчанні. Його крилатий вислів «День без книги – марно прожитий день» глибоко проникає у свідомість вчителя і стимулює формування в нього потреби в самоосвіті і самовихованні.
Вчити мислити серед природи. Основна мета уроків серед природи – навчити дітей думати. Досягти цього, вважав В.О.Сухомлинський, можна, тільки навчивши їх спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку у слово, творити казку. Коли діти спостерігають за явищами природи, перед ними відкривається несподіване у навколишньому світі, його таємниці і краса. Вони дивуються раніше не поміченому. І тут починаються роздуми серед природи. Свій урок вчитель повинен побудувати так, щоб думка просилася у слово.
Працювати над розвитком зв’язного мовлення, мислення учнів починаю з перших днів їх перебування в школі. Керуючись ідеями В.О.Сухомлинського про роль мовлення у розвитку особистості дитини, її почуттів, мислення, прагну розширити і збагатити досвід вихованців. І в цьому мені допомагають екскурсії в природу, уроки мислення серед природи. Василь Олександрович рекомендував вчити дітей думати, творити, фантазувати серед чудової краси природи, що є джерелом думки й слова, створювати на полі, в саду, на ставку свої власні казки, оповідання, вірші на основі спостережень.
Уміння бачити прекрасне навколо робить людину - і маленьку людину теж – добрішою, мудрішою, духовно багатою. Під час екскурсій діти милуються красою квітів, осіннього листя, слухають пташиний спів. Під час таких екскурсій розвивається дитяча фантазія, але дітям ще бракує лексичного запасу, їх підводить невміння спостерігати. Тому звертаю увагу учнів на деталі, допомагаю перебороти шаблони у мовленні.
Традиційними стали в нашій школі осінні, зимові, весняні екскурсії в природу. Після повернення з екскурсії описуємо все, що бачили, про що говорили, створюємо свої казочки, вірші, аналогічно малюємо малюнки, робимо поробки до його творів.
Велику увагу Василь Сухомлинський приділяв читанню і слуханню казок на природі. Він вважав, що це потрібно робити саме на природі, або в спеціально відведеній для цього кімнаті для казок. Дітей має оточувати щось казкове, щоб під час читання вони могли відчувати себе героями історій. І тоді діти не тільки будуть уважно слухати казку, а й самостійно створювати і розповідати казки. Саме казка допомагає дітям поринути у світ неймовірних пригод, розвивати їхнє зв’язне мовлення. Завдяки казці ми можемо пробудити в дітях любов до природи, до Батьківщини, рідного краю, виховувати їх добрими, ввічливими та чесними людьми. Непотрібно забувати про те, що вчитель подає дітям конкретний приклад того, як потрібно розмовляти. Мовна культура – одна з найголовніших показників професійності вчителя. Про це зауважував і В.О.Сухомлинський. Він говорив, що оволодіння культурою мовлення – це головний обов’язок кожного педагога. Тому мовлення вчителя має бути на високому рівні. Вчитель має говорити чітко, виразно та правильно.
На переконання В. Сухомлинського, невстигаючі учні з’являються тому, що «немає індивідуального підходу до дітей у найважливішій, найголовнішій сфері шкільного життя – у сфері розумової праці» [4, с.436]. Щоб якісно здійснювати диференціацію в навчанні учнів 1-4 класів, В. Сухомлинський глибоко вивчав індивідуальні особливості мислення дитини.
Педагог описав приклади здійснення внутрішньої диференціації навчання як форми індивідуального підходу до дитини в початковій школі. Так, В. Сухомлинський розкрив технологію диференційованого навчання на уроці математики для учнів другого класу. Вчитель зачитує задачу, через п’ять-шість хвилин учні, котрі її розв’язали, беруть важчі задачі. Але серед школярів є слабкі, й дуже слабкі. І ось з такими учнями додатково працює вчитель: зачитує ще раз задачу, повторює з учнем її числові дані тощо. Саме вчитель, на думку Василя Олександровича, має допомогти кожному учневі побачити результати і наслідки своєї розумової праці, щоб не зникло бажання вчитися, а це потребує «великого терпіння й великої віри в творчі сили дитини» [4, с.435-436]. Розмірковуючи над методикою навчання на уроках граматики, В. Сухомлинський рекомендував вивчати розумову працю кожного учня 1-4 класів з метою розробки для окремих з них індивідуальних завдань.
Отже, у педагогічній спадщині Василя Сухомлинського я знаходжу для себе, як для педагога, цінні поради та вказівки, які допомагають мені у вихованні підростаючого покоління та розвитку їхнього мовлення і підвищення свого рівня культури мовлення. Педагог радив: «Знаходьте найтонші відтінки на багатобарвній палітрі народної мудрості, говоріть дітям красиво про красу навколишнього світу. Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а також й спотворити її» [3, 167]
Творча спадщина В.О.Сухомлинського, його ідеї витримали перевірку часом і довели свою життєздатність. Його педагогіка – це педагогіка серця. Пам’ять про видатного педагога житиме доти, поки існуватимуть школи, учні, педагогічна наука.
Бібліографія
1. Сухомлинський В.О. Слово про слово / В.О.Сухомлинський / / Вибрані твори: в 5-ти т. Т.5. – К.: Радянська школа, 1977. – С.160-167.
2. Сухомлинський В.О. Твори в 5 т. К., 1976-1977 рр.
Валентино Георгіївно, дякую Вам за цікаву статтю. Ваш досвід з даного питання є дуже цінним. На сучасному етапі активних пошуків нових шляхів реформування освіти особливо зростає науково-практична значущість творчої спадщини В.О.Сухомлинського. Він створив виховну систему, співзвучну із завданнями сучасної школи
ВідповістиВидалитиГоловним завданням початкової школи є поступово привчити дитину перемагати труднощі не лише фізичної, але й інтелектуальної праці.
Природа є широким засобом загального розвитку дитини тому головним завданням уроків початкової школи серед природи є розвиток у дітей здатності до кольорового та просторового відчуттів..
Новаторство О.В. Сухомлинського – виховний вплив казки на особистість.
Головне виховне завдання – щоб дитину оточував не лише світ природи, а й світ праці; завдання вихователя – ввести дитину в складний світ людських відносин. Навчальну діяльність В.О.Сухомлинський розглядав, як необхідну умову формування духовно багатої особистості. Вона повинна бути активною і творчою, а цьому допомагає спеціальна організація розумової праці на уроках і в позакласний час, включення учнів до творчості у пошуковій роботі. У початковій школі ми збагачуємо свій арсенал знахідками талановитого педагога. Дякую за інформацію!
Дякую, Галино Миколаївно, за відгук. Педагогічний досвід В.О.Сухомлинського дає нам зрозуміти, що у природі до всього можна доторкнутися, багато побачити, почути чарівну музику природи і саме педагогічно правильно організоване спостереження на лоні природи допомагає дитині вийти за межі чуттєвого пізнання. У наш час творча спадщина В.О.Сухомлинського є великм скарбом у допомозі вчителю в роботі з дітьми.
ВидалитиВалентино Георгіївно, дякую Вам за актуальний виступ.Ви розкрили використання ефективних методів та прийомів у своїй роботі.Зрозуміло, що Ви любите своїх малюків за те, що вони є, любите такими, якими вони є,не хочете їх змінювати,а хочете розкрити й розвинути все найпрекрасніше, що у них є.Дякую за інформацію.
ВідповістиВидалитиЛюдмило Василівно, дякую за відгук. Любов до дітей - це те, що було найголовнішим у житті самого Василя Олександровича. Його педагогічна діяльність - яскравий приклад глибокої, самовідданої любові до дітей, людяності, високої педагогічної культури. Тому він мав моральне право адресувати побажання іншим учителям. Він вважав, що тому вчителеві, який не любить дітей, треба залишити школу або виховувати в собі любов до дитини. "Педагог без любові до дитини - це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору", - так писав В.О.Сухомлинський. Любити дітей потрібно всім серцем. Педагог мав на увазі не сюсюкання й не захвалювання, не вседозволеність, а мудру людську любов.
ВідповістиВидалитиНа нинішньому етапі розвитку суспільства особливої актуальності набувають погляди В.О.Сухомлинського стосовно такої якості педагога, як любов до дітей.