УПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В ПРАКТИКУ РОБОТИ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ

Сало Наталія Михайлівна,

 вчитель початкових класів 

Голубієвицької загальноосвітньої 

школи І-ІІІ ступенів Компаніївської

селищної ради Кіровоградської області 

«На нашій совісті найцінніше, що є в світі, - людина. Проводжаючи люблячим поглядом свою дитину в школу, мати вірить у те, що вчитель знає щось таке, чого не знає вона, мати. І ми повинні знати те, що знає далеко не кожна мати. Ми повинні знати людину.» – писав В. О. Сухомлинський. Справжній педагог пам’ятає ці слова і щодня не тільки вчить, ай вивчає дитину. І якщо він дійсно професіонал, то не замислюючись шукає ті методи і прийоми, які допоможуть пізнати і навчити учня. Для всякої справи потрібно натхнення, а творча праця потребує живої іскри. Працюючи в школі, не можна стояти на місці, потрібно бути весь час в пошуку нових ідей, методик, технологій. Адже не тільки кожне покоління, а й без сумніву, кожна дитина – дитина – це непізнаний загадковий світ. Тому вивчати індивідуальні особливості і розкрити здібності кожної дитини – наше завдання. 

А якими ж повинні бути ми, педагоги, щоб визначити свою позицію?

Вивчаючи педагогічну спадщину В. О. Сухомлинського, можна знайти відповідь на це запитання, яке стоїть перед кожним учителем. Головне – це любити дитину, незалежно від її характеру, темпераменту, здібностей, старанності. Ми повинні зрозуміти школяра, його турботи, радощі, переживання. 

Методи, технології навчання та виховання повинні пройти через душу вчителя, і тільки тоді вони спрацюють. Ні для кого не новина, що в педагога, який сповнений любов’ю і повагою до особистості дитини, усі методи стають більш витонченими, цілеспрямованими, гнучкими. З перших уроків у школі я намагаюся впроваджувати ідеї «Школи радості» В. О. Сухомлинського. Головною метою навчально – виховного процесу видатний педагог уважав всебічний розвиток особистості дитини. «У практиці своєї виховної роботи ми виходимо з того, що людина неповторна…» Необхідно розвивати таланти і здібності всіх дітей, які прийшли до школи. 

Тільки творчість учителя породжує творчість учня. Пам’ятаючи про це, учительне повинен стояти на місці, а повинен постійно самовдосконалюватися. 

Дитина – цілісна особистість. Потрібно, щоб навчання їй подобалося, щоб дитина, навчаючись не відчувала того, що її вчать, але постійно збагачувалась духовно, розвивалась. Постійне заохочення до дитячої творчості та залучення учнів до різноманітних видів творчих завдань сприяють розвитку уяви, мислення, мовлення. Саме творча спадщина, досвід роботи «Школи під голубим небом» є взірцем до впровадження в практику роботи вчителів початкових класів. 

Вивчаючи твори В. О. Сухомлинського, можна визначити такі передумови для успішного розвитку учнів: 

- розвиток допитливості та інтересу; 

- формування вміння спостерігати; 

- виховання уваги до слова; 

- емоційні переживання; 

- створення мовленнєвих ситуацій. 

На уроках мислення серед природи учні можуть вільно висловлювати свої думки, доторкнутися до краси, уявити і відтворити побачене, показати ровесникам, друзям свої маленькі відкриття. Адже «Книгу природи» не заміниш ні комп’ютерною грою, ні телепередачею, ні просто книгою. 

«Уміння бачити, уміння помічати те, що на перший погляд не відрізняється чимось особливим – це образно кажучи, повітря, на якому тримаються крила думки, першоджерело розуму, думки, мислення – у навколишньому світі; у тих явищах, які людина бачить, пізнає, які викликають у неї інтерес» (В. О. Сухомлинський) 

Незабутніми стають для молодших школярів екскурсії стежинками рідного краю, по новому вчаться вони бачити звичайне навколо себе. 

Проводячи уроки мислення серед природи, ставлю такі завдання: придивлятися, прислухатися до різних звуків природи, відчувати красу, берегти і примножувати довкілля, розповісти про все сприйняте емоційно, захоплююче, цікаво. 

На уроках мислення застосовую такі прийоми: 

1) хвилинки поезії (вірші, акровірші); 

2) зупинки мудрості (прикмети, прислів’я, приказки); 

3) інсценізацію. 

Підібрані завдання сприяють чуттєвому сприйманню світу, відчуттю багатства барв, звуків рідної природи, формуванню ціннісних орієнтирів, особистісному досвіду творчої діяльності учнів, розвитку уяви як основи творчої діяльності, допомагають кожному школяреві опанувати процеси й форми мислення, проходячи шлях від уміння бачити предмет, виділяти його ознаки, порівнювати, узагальнювати. 

Сьогодні відзначається ще одна хвиля підвищеного інтересу до ідей Василя Олександровича. Усе більше й більше вчителів звертаються до його досвіду, усе більше батьків читають його книги: «Серце віддаю дітям», «Як виховати справжню людину?», «Батьківська педагогіка». Треба визнати, що праці Василя Олександровича Сухомлинського є прекрасними провідниками добра в нашому світі, оскільки допомагають нам стати кращими й змінювати на краще світ.