ЛЮБОВ ДО СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ – ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ РИС ВСЕБІЧНО РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Бондаренко Любов Петрівна, вчитель 

математики Компаніївської загальноосвітньої 

школи І-ІІ ступенів Компаніївської селищної ради

Кіровоградської області 

Анотація.  Метою даної статті є вивчення шляхів удосконалення патріотичного виховання на основі досвіду В.О. Сухомлинського. Проаналізовано погляди видатного українського педагога на проблему патріотичного виховання дітей.

Проблема патріотичного виховання, духовного зв’язку поколінь всебічно і глибоко розкривається у педагогічній і літературній спадщині В. О. Сухомлинського. Вчений, педагог, письменник підтвердив свою відданість рідній землі — мові, рідній культурі, українській школі своєю подвижницькою працею, принциповою громадянською позицією. 

Патріотичне виховання за теперішніх умов стає основою всієї системи навчально-виховної роботи в українській школі. Виховання дітей свідомими, активними членами суспільства – одне з найскладніших завдань системи освіти, оскільки громадянськість, почуття патріотизму свідчать про найвищий ступінь розвитку особистості.

У педагогічних творах В. О. Сухомлинський неодноразово підкреслював особливу значущість родинного впливу на світобачення малих дітей, сприймання ними світу, формування ставлення до людей, рідної домівки, рідного краю, Батьківщини. 

Любов до своєї Батьківщини – одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особистості. Тому ми повинні забезпечити, щоб діти прагнули знати більше про свій рідний край, відчувати гордість за нього, підтримувати взаємозв’язок з поколіннями та народом і прагнути до розвитку своєї Батьківщини. А, особливо, якщо наші молоді громадяни будуть прагнути до вдосконалення свого майбутнього, тоді і наша держава почне процвітати. У зв’язку з цим набуває актуальності проблема патріотичного виховання засобами природи. 

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді визначає патріотичне виховання як складову національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. 

Близькими до такого визначення є бачення патріотичного виховання В. О. Сухомлинським, який стверджував, що «…патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати на національних цінностях, серед яких провідними є любов до рідної землі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рідних людей, членів сім’ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо свого народу й Батьківщини» [1; с. 256]. 

Складовою патріотичного виховання є усвідомлення особистістю своєї громадянської приналежності. В. Сухомлинський був переконаний, що виховання громадянських якостей починається з родини і «дитина – дзеркало морального життя батьків» [2; с. 250]. 

У різні часи та епохи в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни.У тлумачному словнику слово «патріотизм» означає любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. Патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, гордість за її минуле й сучасне прагнення захищати інтереси Батьківщини [3, 97]. 

В.О. Сухомлинський стверджував, що «… патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати на загальнолюдських та національних цінностях, серед яких провідними є: любов до рідної землі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рідних людей, членів сім’ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо свого народу й Батьківщини» [4, 256]. 

Найважливішим засобом патріотичного виховання видатний педагог вважав рідне слово і зазначав, що «людину ми виховуємо словом і тільки словом. Все інше – вправи, звички, праця – від слова» [5; с. 136]. 

Патріотичне виховання стає основою всієї системи навчально-виховної роботи в школі. Виховання дітей свідомими, активними членами суспільства – одне з найскладніших завдань системи освіти, оскільки громадянськість, почуття патріотизму свідчать про найвищий ступінь розвитку особистості. 

Навчити дітей бачити красу рідної природи, вдивлятися в неї, набути навичок спілкування з нею допоможе метод цільових екскурсій в природу. Екскурсії - один з видів занять і основна форма організації роботи з екологічного виховання, одна з трудомістких і складних форм навчання. Це свого роду заняття під відкритим небом. 

«Під час екскурсій, взагалі під час кожної зустрічі дітей з природою, ми намагаємося показати їм світ таким, щоб вони задумались над тією істиною, що природа – це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частинка нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі» [6; с. 25]. 

У «Школі радості» вся робота проводилась, як зазначає сам учений, під блакитним небом, на зеленій травичці, під гіллястою грушею, на винограднику, на зеленому лузі тощо. Мету всієї системи виховання Василь Олександрович убачав у тому, щоб навчити дітей жити в світі прекрасного, щоб краса світу творила красу в них самих. «У дошкільному й молодшому шкільному віці, - підкреслює Василь Олександрович, - формуються характер, мислення, мова людини. Можливо, все те, що приходить до розуму й серця дитини з книжки, з підручника, з уроку, саме й при­ходить лише тому, що поряд з книжкою - навколишній світ, в якому малюк робить свої перші нелегкі кроки від народження до того моменту, коли він сам зможе розгорнути й прочитати книжку» [4, 15-16]. 

Кожне заняття серед природи мало свою мету, передбачало конкретне коло речей і явищ для спостережень. Такі заняття Василь Олександрович називає школою думки, без якої неможливо уявити ефективну розумову працю й на всіх інших уроках і не лише в початковій школі, а й у подальші періоди навчання та розумового розвитку. Під конкретним уроком мислення серед природи В.О.Сухомлинський розуміє живе безпосереднє сприймання об’єктів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, логічний аналіз, здобування знань, виявлення причиново-наслідкових зв’язків. Ці заняття були не відхиленням від уроку чи «втечею» від книг, підручників. Навпаки, уроки серед природи збагачували, поглиблювали знання учнів, розширювали їхній кругозір, уявлення про навколишній світ. 

У праці «Серце віддаю дітям» В.О.Сухомлинський також наголошує: «... перші уроки мислення повинні бути не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи. Йдіть у поле, в парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми.» 

Споглядання краси і милування нею на уроках мислення серед природи В.О.Сухомлинський відносить до одного з найдоцільніших шляхів, видів і методів морально-естетичної діяльності та патріотичного виховання школярів. «За роки навчання в початкових класах я тисячу разів воджу своїх вихованців до джерел краси. Це уроки бачення прекрасного. Діти вчаться бачити, вслухатися в музику навколишнього світу, розуміти його, милуватися ним», – пише Василь Сухомлинський [1, 410]. 

Сила і ефективність патріотичного виховання, за В.О. Сухомлинським, визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини проникає в духовний світ дитини, періоду його становлення як людини і громадянина, наскільки глибоко вона бачить світ і самого себе очима патріота. 

Висновок 

Проаналізувавши педагогічні праці щодо проблеми та погляди В. Сухомлинського ми дійшли висновку, що патріотичне виховання було і є актуальною проблемою. 

З поглядів В. О. Сухомлинського виховувати справжнього громадянина своєї країни треба починати ще з дитинства. Цей процес розпочинається там, де дитина вперше усвідомлює себе особистістю – у рідному селі, селищі чи місті, у родині, колі друзів, у середовищі, в якому живе. Тому вона повинна мати знання про те місце, де народилася, живе, навчається, про все, що можна назвати коротко, але вичерпно – мала Батьківщина. 

Сім’я робить великий внесок всебічний розвиток дитини як особистості і громадянина своєї країни. У своїх працях В.О.Сухомлинський зазначив різні методи та засоби патріотичного виховання, якими користуються в сучасних школах і нині. 

БІБЛІОГРАФІЯ
1. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський – Вибрані твори: у 5–ти т. – К.: Радянська школа. – 1976 – Т. 3 – С. 7 – 279.
2. В. О. Батьківська педагогіка//В. О. Сухомлинський.– Сухомлинський К.: Рад. шк., 1978 – 263 с.
3. Білодід І. К., Бурячок А. А. Словник української мови. В 11 томах. – Т. 6. – 1975.
4. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину/ В.О.Сухомлинський // Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа. – 1976. – Т.2. – С.149-416.
5. Сухомлинський В. О. Народження громадянина // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5-ти т. – Т.3. – К.: Рад. шк., 1976.
6. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський – Вибрані твори: у 5–ти т. – К.: Радянська школа. – 1976 – Т. 3 – С. 7 – 279.